Видання Міністерства
оборони України.

Видається
з 8 червня 1992 р.

9 листопада 2013 р.
      
У США у штаті Алабама зійшли з рейок і перекинулися 20 вагонів 90-вагонного потяга з нафтою      Палестинські урядовці заявили, що вважають Ізраїль "єдиним підозрюваним" у смерті лідера палестинців Ясіра Арафата      Україна запропонувала Болгарії допомогу з поглиблення русла Дунаю      США втратили право голосу в ЮНЕСКО      Палестинські біженці з Сирії другий день поспіль ведуть голодний страйк в притулку на італійському острові Лампедуза      У столиці Іспанії триває 4-й день безстрокового страйку працівників компаній з прибирання сміття та догляду за парками      Найсильніший цього року супертайфун Хаян і далі лютує на Філіппінах      
№ 13, 16.02.2013 р.

“ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ” ІГОРЯ ШИПІЛІНА

    У виставковому залі Севастопольського художнього музею імені М.П. Крошицького відкрилась персональна виставка картин відомого севастопольського художника Ігоря Шипіліна.
    Представлена експозиція є концептуальною за своїм задумом. “Дванадцять місяців” Шипіліна — це своєрідний творчий щоденник автора з демонстрацією мальовничих куточків Криму.

    Січень, лютий, березень... — кожен місяць, представлений на полотнах Ігоря Шипіліна, має свій характер і свою чарівність. Пейзажі художника — роздуми про мінливість світу, про вічний рух і вічне оновлення природи.
    Зустріч з картинами живописця — як зустріч з давно знайомими старими друзями: з ними можна згадати про минуле і дізнатися щось нове, з ними цікаво сперечатися і зручно мовчати. Кожне живописне полотно — одкровення, сповідь небайдужої до життя і до людей особи.
    Виставка “Дванадцять місяців” є тематичною і представляє 18 чудових пейзажів, написаних художником за останні декілька років. Тут автор виступає в ролі кореспондента, а його полотна — своєрідний творчий звіт про кожний прожитий місяць. Але це не сухі відомості про конкретні дні, години, хвилини, а невеликі художні “новели” зі складною, красивою подвійною назвою: “12 листопада. Гілка хурми”, “21 січня. Соколине”... Початком цієї цікавої експозиції є чотири картини, які дають традиційне стале уявлення про пори року: “Зима. До вечора випав сніг”, “Весна. Алича цвіте ніжно”, “Літо. До полудня красиві відблиски на воді”, “Осінь. Жовте листя падає тихо”.

    Всі краєвиди художника — це роздуми про мінливість світу й про “постійність” цих змін. Природа живе за своїми законами, і, щоб не сталося, прийде зима, зазеленіє весна, настане літо і позолотить листя осінь. Вічний рух і вічне оновлення природи — втілення світового закону і натхнення для художника. Особливо зворушливими та вразливими у своїй швидкоплинності є перехідні періоди пір року і доби. На картині “Березень. Сімеїз. Дача” — ще топиться піч, і дим з труби стелиться сірим прозорим шлейфом. Десь далеко туман розмиває кордони між морем і небом, а це вже березень — ще холодний, сумний, але такий жаданий і довгоочікуваний... Талановитий майстер “творить” таємничі, чарівні сутінки — магію дня, що минає, в роботі “Травневі сутінки. Бузок”. А ось і зимовий вечір, море, засніжена, безлюдна вузька вуличка, “мокрі” будинки, освітлене вікно і незалежний від людей та від погоди поважний чорний кіт йде по своїх котячих справах (“Зима. До вечора випав сніг”)...

    Картини художника здатні викликати у нас різні почуття. Дивлячись на них, здається, відчувається терпкий запах полину у спекотний день, і ніби чутно скрекіт цикад, шелест листя, шепіт пінявих хвиль, що набігають на кам’янистий пляж (“Липень. Старий човен”). У його роботах присутня романтика південного приморського міста, в якому він народився, освідчення Аполлоновці, зачарованість гірським Кримом, захоплення безкрайнім морем, бездонним небом і... жоржинами в палісаднику. Частіше художник пише конкретний вид, а іноді він “творить” образ улюбленого місця.
    Ви думаєте про час, стоячи біля полотен Ігоря Шипіліна? А я ні! Може, ця історія про моїх батьків, а може, і про мене. Час його хвилює лише для того, щоб встигнути застати ранкові промені, що пробуджують, або полуденні рятівні тіні від будинків, дерев. Художник намагається “відтягнути” світловий день, щоб встигнути “не охолонути” і закінчити те, про що хотів сказати. Його природа прекрасна завжди: чи то вмивається  вона теплим літнім дощем, чи покривається мокрим снігом або ховається за білим туманом. У Шипіліна вона є невіддільною від людини, але це не протиставлення, а гармонійне єднання.
    Чудовий колорист і художник, він майстерно розставляє акценти іноді кольором, іноді лінією, а іноді й мазком, причому в потрібному і правильному місці. Ці плями і лінії створюють певний ритм, який відіграє велику роль у побудові композиції. Різноманітність колірних відтінків і нюансів збагачують колорит, силуети будівель, предметів, людей.
    Гілки й крони розпатланих дерев розтікаються по полотну, складаючи своєрідний декоративний орнамент.
    Неможливо, та й невдячна це справа, переказувати зміст картин художника. Кожен для себе може відкрити в них щось своє, особливе. Для мене вони музичні та поетичні, тому в них є й філософські роздуми про світ і життя природи в усьому її розмаїтті. А післясмаком від спілкування з картинами невиправного романтика є відчуття легкої меланхолії і смутку.
    Крім картин, на виставці також представлені альбоми з підготовчою роботою художника — те, з чого починається задум картини.
    Ігор Шипілін — лауреат премії Автономної Респуліки Крим, заступник голови з творчості Севастопольської міської організації Національної спілки художників України. Твори талановитого севастопольського художника зберігаються в музеях та приватних колекціях України, близького й далекого зарубіжжя.
Олена ТИТОВА, “Флот України”


Версія для друку

Для додавання коментарів, будь ласка, авторизуйтесь.

Логін:
Пароль:
Якщо Ви ще не зареєстровані, пройдіть миттєву реєстрацію

Архів