Видання Міністерства
оборони України.

Видається
з 8 червня 1992 р.

4 березня 2016 р.
      
№ 39, 10.04.2012 р.

СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА БОЙОВА СЛУЖБА “Гетьмана Сагайдачного”

Олександр ШТАЛТОВНИЙ,
 капітан 2 рангу,
 редактор відділу новин газети “Флот України”

 З 10 травня по 10 серпня поточного року екіпаж фрегата ВМС ЗС України “Гетьман Сагайдачний” виконував завдання бойової служби у Середземному морі. Далекий похід містив кілька головних складових, а саме: проходження екіпажем корабля одразу двох контрольних натівських процедур, зокрема, щодо з’ясування поточного рівня взаємосумісності фрегата із силами Північноатлантичного альянсу та щодо його допуску до виконання завдань операції НАТО з виявлення та попередження терористичних дій “Active Endeavour”, безпосередню участь в цій операції, а також здійснення низки офіційних та неофіційних візитів до кількох середземноморських країн. Безперечно, кожна з наведених складових походу була по своєму дуже важливою. І все ж провідним елементом цьогорічної “Середземки” фрегата була саме його участь в “Active Endeavour”.

 Що зроблено

 Передусім нагадаємо, метою низки літніх патрулювань флагмана українських ВМС у рамках зазначеної операції було здійснення моніторингу торговельного судноплавства задля недопущення нелегальних морських перевезень з найбільш загрозливих напрямків — Близького Сходу, Північної Африки, протоки Гібралтар та з Чорного моря. Йдеться про незаконний обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин, зброї масового ураження, про перевезення наркотиків, а також про доставку нелегальних мігрантів, що визнано одним з основних джерел фінансування діяльності міжнародних терористичних організацій.
 Трохи статистики. За 92 доби закордонного відрядження корабель пройшов близько 15 тисяч морських миль, побувавши практично у всіх районах Середземного моря. Фрегат подолав п’ять проток. Серед них — Мессінська, Баніфаччо, Мальтійська тощо. Відповідно, турецькі Босфор та Дарданелли моряки “Гетьмана Сагайдачного” пройшли двічі. Екіпаж гелікоптера КА-27ПР здійснив кілька десятків польотів з борту корабля. Протягом двох місяців участі в “Active Endeavour” операційні офіцери та офіцери бойового інформаційного посту відслідкували рух близько чотирьох тисяч торговельних суден, 320 з яких було опитано. В активі екіпажу — чотири запеленговані підозрілі торговельні судна, які свого часу з тих чи інших причин потрапили до поля зору та, відповідно, спеціального переліку НАТО.
 — Я думаю, це хороший результат, — зазначив у день заходу “Гетьмана Сагайдачного” до рідної бази командир походу — начальник Центру морських операцій ВМС ЗС України капітан 2 рангу Денис Березовський. — Він свідчить про злагоджену, уважну, я б навіть сказав, чіпку роботу екіпажу “Гетьмана Сагайдачного” в операції. Ми були готові і до більш активних дій у рамках наших повноважень, у тому числі і до висадки на борт якогось судна спеціальної доглядової групи. Ну, не судилось. Нічого. Пожежні теж безперервно чергують. Але це не означає, що пожежі мають виникати щодоби. Для пожежних головне — бути готовими вчасно та оперативно пожежу загасити. Головним же для нас — моряків — було в разі необхідності не допустити нелегальні перевезення. І ми були до цього готовими. Безумовно, детальне підбиття підсумків участі “Гетьмана Сагайдачного” в “Active Endeavour”, включаючи оцінки натівських спеціалістів, ще попереду. Але головне зрозуміло вже зараз: ми здатні виконувати серйозні — середземноморські — завдання протягом тривалого часу…
 Багато чого для українських ВМС цього разу було вперше: вперше в операції взяв участь корабель класу фрегат, вперше було застосовано гелікоптер палубного базування, вперше корабель ВМС ЗС України здійснював патрулювання не тільки у східній (райони неподалік Близького Сходу та район неподалік Суецького каналу), а й у західній частині Середземного моря (район неподалік Гібралтару). Крім того, це був найтриваліший похід українського корабля в історії вітчизняних ВМС. Це була справжня бойова служба, яка, за нормами оперативної підготовки, є вищою формою підтримання бойової готовності сил флоту у мирний час та є виконанням бойової задачі. По суті, все як за радянських часів, але вже за натівськими стандартами і, що важливо, за натівськими принципами логістичного забезпечення. До особливостей походу можна віднести і низку офіційних та неофіційних візитів до Середземноморських країн, зокрема, до Франції, Алжиру та Ізраїлю. На український борт приїжджали Надзвичайні та Повноважні Посли України. Їх зустрічали за всіма вимогами флотського церемоніалу: рота почесної варти, державний гімн. Ввечері на борту проводились офіційні прийоми іноземних дипломатів, у тому числі послів, військових аташе з багатьох країн світу. Це — досить високий рівень військової дипломатії, яка, як сказав, перебуваючи на борту “Гетьмана Сагайдачного”, один з українських військових аташе, є часткою дипломатії загальнодержавної. Втім, тема візитів заслуговує на окрему публікацію.

 Початок

 Здійснивши тридобовий перехід Чорним, Мармуровим та Егейським морями, 14 травня 2008 року фрегат “Гетьман Сагайдачний”, яким командує капітан 2 рангу Антон Гелунов, прибув до військово-морської бази логістичного забезпечення НАТО Суда-Бей (о. Крит, Грецька Республіка).
 Основний тягар на переході до ВМБ ліг на плечі вахтових офіцерів, штурманів, зв’язківців та механіків “Гетьмана Сагайдачного”. Кажучи про вахтових офіцерів, нагадаємо, що на кораблі вони є першими помічниками командира корабля на ходовому містку та своєрідними координаторами джерел всієї, у тому числі й навігаційної, інформації. Під час тримісячного походу вахтовими на фрегаті по черзі заступали капітан 3 рангу Володимир Новохатський, старший лейтенант Максим Ємельяненко та капітан-лейтенант Дмитро Галій. Головним в їхніх діях було забезпечення здійснення своєчасних доповідей та рекомендацій, що надходили зі всіх бойових постів та командних пунктів, задіяних у процесі управління кораблем.
 Багато роботи під час бойової служби “Гетьмана Сагайдачного” було й в штурманів, що ними на кораблі командує командир БЧ-1 капітан-лейтенант Віталій Безуглий. За оцінкою флагманського штурмана походу капітан-лейтенанта Євгена Матясова, бойовий розрахунок БЧ-1 спрацював надійно. І це впродовж 60 ходових діб у районах, що характеризуються дуже інтенсивним судноплавством. Вже не 60, а всі 92 доби відпрацювали корабельні механіки (командир БЧ-5 капітан 2 рангу Володимир Шевченко) та зв’язківці під командуванням флагманського спеціаліста походу зі зв’язку капітана 2 рангу Сергія Галагана та командира БЧ-4 корабля капітана 3 рангу Артема Покрищука). Завдяки вмілим діям розрахунку радіотехнічної бойової частини, яку на фрегаті очолює командир БЧ-7 капітан 3 рангу Олександр Гурбанський, всі навігаційні питання бойової служби були вирішені оперативно та без зауважень.
 У Греції все швидко завертілось одне за іншим: логістика, базові корабельні навчання, налагодження зв’язку з натівським кораблем — тодішнім командиром тактичної групи, отримання допуску до операції тощо. І щойно ж — проходження екіпажем фрегата так званої самооцінки першого рівня “багатонаціональної готовності” українського корабля у рамках діючої в Альянсі Концепції оперативних можливостей НАТО, яку прийнято вважати своєрідною “перепусткою” до спільних дій під проводом Альянсу. На борту працювали експерти як українські, так і натівські. Проводились брифінги, опитування членів екіпажу, перевірки їхніх практичних навичок. Взагалі, як це не дивно прозвучить, вперше екіпаж перевів подих, тільки коли вийшов із Суди на своє дебютне патрулювання. Напевно, саме тоді все якось уляглось, екіпаж увійшов у нормальний робочий ритм, коли вахти змінював відпочинок, коли тривала повсякденна, буденна робота…

 Допуск

 Тренінг-партнером “Гетьмана Сагайдачного” було призначено фрегат ВМС Італії “Грантьєре”, який на той час був чинним учасником операції “Active Endeavour”. Відповідно, його відрядили до Греції, аби підготувати український екіпаж до безпосереднього виконання натівських процедур з попередження “нелегальної активності” на морі. Також двосторонній тренінг (Force Integration Training) з “італійцем” мав на меті повне інтегрування українського фрегата до складу сил — учасників зазначеної середземноморської операції.
 Перш за все робота обох кораблів у морі містила спільне патрулювання неподалік грецького острова Крит, під час якого українсько-італійський “тандем” спостерігав за рухом всіх суден, що знаходилися у районі. Крім того, цей час було використано для тренування української доглядової команди.
 Згідно із задумом тренування італійський фрегат на певний час ставав “торговельним судном”, яке, власне, і опитували операційні офіцери “Гетьмана Сагайдачного”. У морі обидва екіпажі розіграли типову для “Active Endeavour” ситуацію. Через неспівпадіння даних, що їх у радіомережі подавав капітан нібито невідомого “торговельного судна”, з даними міжнародної системи ідентифікації суден, відповіді “італійця” на запити “українця” викликали певну підозру щодо приховування інформації про шлях “суховантажника” та, власне, вантаж на його борту. Такі відповіді дали підставу командиру українського корабля капітану 2 рангу Антону Гелунову для класифікації судна як “порушника режиму плавання”. Виникала необхідність для більш прискіпливої перевірки “іноземця” за допомоги доглядової команди, якою у поході командував капітан 3 рангу Володимир Жук. Після наказу керівника доглядової операції, що ним є командир корабля, “закамуфльовані” хлопці протидиверсійного загону ВМС двома швидкісними човнами добралися до “незнайомця”, за згоди капітана “судна” висадились на його борт та провели процедуру догляду. Вона містила перевірку різноманітних суднових документів, огляд приміщень, а також опитування капітана та членів екіпажу.
 Зазначимо, що тренування з італійцями проводились як у морі, так і у базі. Наприклад, під час презентації (по черзі, спочатку на борту “Гетьмана Сагайдачного”, а потім на борту фрегата “Грантьєре”) українські та італійські “доглядачі” ознайомили один одного зі спеціальним екіпіруванням та з тактикою дій під час безпосереднього догляду “підозрілих” з точки зору “нелегальної активності на морі” суден. Останні ж п’ять діб перебування українського фрегата в Суда-Бей закамуфльовані хлопці протидиверсійного загону флоту провели у нещодавно створеному неподалік Центрі оперативної підготовки ВМС НАТО (NATO Maritime Interdiction Operational Training Centre). Саме там наші хлопці відточували техніку перевірки справжніх суднових контейнерів.

 Ще один залік

 Як вже зазначалось, паралельно з процедурами щодо допуску “Гетьмана Сагайдачного” до участі в середземноморській операції, на його борту у Греції відбувся ще один дуже важливий (п’ятиденний) контрольний захід — так звана самооцінка першого рівня “багатонаціональної готовності” українського фрегата у рамках діючої в Альянсі Концепції оперативних можливостей НАТО (Operational Capabilities Concept, OCC). Нагадаємо, кінцевим результатом проходження визначеними підрозділами ЗС України процедур КОМ є досягнення ними належного рівня взаємосумісності із силами Альянсу та досягнення повної готовності до дій у складі багатонаціональних сил НАТО як під час залікових навчань Альянсу, так і при проведенні операцій з подолання кризи (Crisis Response Operations). При цьому натівська сторона забезпечує виключно методологічну та контрольну складову залікових заходів.
 У рамках так званої Програми перевірки та зворотного зв’язку КОМ оцінювання здійснюється на двох рівнях. Перший передбачає оцінювання складових взаємосумісності підрозділу-кандидата (наприклад, знання персоналом англійської та стандартизованих натівських процедур тактичного рівня, вміння користуватись зв’язком). Другий рівень оцінювання — це перевірка бойової спроможності підрозділу. Перший етап цих перевірок на обох рівнях передбачає проведення оцінки підрозділів саме національними спеціалістами. При цьому представники НАТО тільки спостерігають за правильністю використання методики КОМ. На другому етапі вже натівські експерти перевіряють дії підрозділу на відповідність керівним документам НАТО.
 Якщо говорити про оцінювання фрегата “Гетьман Сагайдачний”, то суть проведеної у Греції самооцінки полягала у тому, що національні (українські) експерти за методологічної допомоги представників Альянсу оцінювали спроможність екіпажу цього корабля правильно діяти у складі тактичних морських з’єднань сил НАТО виключно за стандартами Альянсу.
 З цією метою на борт “Гетмана Сагайдачного” до ВМБ Суда-Бей прибула група українських морських офіцерів, до якої увійшли представники групи планування підготовки оцінки сил управління БП командування ВМС, офіцери Контактного пункту ВМС в операції “Active Endeavour” та представник Центру морських операцій ВМС ЗС України. Разом — п’ять офіцерів. Всі вони мають відповідні натівські сертифікати та спроможні оцінювати як національні, так і іноземні підрозділи. Натівську сторону на заході представляли експерти відділу оцінки готовності сил управління бойової підготовки командування морського компонента ОЗС НАТО “Південь” (Неаполь, Італія) на чолі з начальником відділу капітаном 2 рангу Джоергом Модеєм (ВМС Німеччини).
 За словами керівника групи оцінки від ВМС ЗС України капітана 3 рангу Ярослава Балицького, головною метою оцінювання було отримання максимально об’єктивної картини щодо рівня взаємосумісності українського фрегата із силами Альянсу. Як зазначив український оцінювач, головний акцент при цьому, робився на оцінюванні саме рівня тактичної підготовки офіцерів корабля.
 — Якщо підготовка фрегата до операції “Active Endeavour” — це, скажімо так, поточне та відносно вузьке завдання у контексті практичного співробітництва України з Альянсом, то оцінювання у рамках Концепції оперативних можливостей НАТО є завданням більш об’ємним, широким та розрахованим вже на перспективу, — прокоментував відмінності між двома контрольними заходами начальник групи планування підготовки оцінки сил управління бойової підготовки командування ВМС ЗС України підполковник Олександр Шитенков. — У Греції ми, представники командування ВМС, самі оцінювали рівень взаємосумісності нашого фрегата із силами Альянсу. За рік вже натівські спеціалісти задаватимуть досить непрості запитання офіцерам цього корабля. Річ у тім, що є стандарти, прийняті в Альянсі. Тож, якщо ми задекларували наші сили для участі у миротворчих операціях під проводом НАТО, відповідно, ми маємо зробити так, щоб ці сили відповідали натівським критеріям взаємосумісності. Що, власне, і дозволяють робити контрольні заходи у рамках Концепції оперативних можливостей НАТО…

 Перепідпорядкування
 та початок патрулювання

 Пройшовши “середземноморську адаптацію” та натівські процедури контрольних перевірок, український фрегат приступив до безпосереднього виконання завдань “Active Endeavour”. Ввечері 2 червня “Гетьман Сагайдачний” прибув до визначеного району Середземного моря та розпочав патрулювання у рамках операції. Вихід корабля у район чергування відбувся потому як 31 травня фрегат був переведений в оперативне підпорядкування командувача морського компонента Об’єднаних Збройних Сил НАТО “Південь” (Неаполь, Італія). Того ж дня на кораблі було піднято прапор НАТО.
 Переведення “Гетьмана Сагайдачного” в оперативне підпорядкування натівській стороні було здійснено на підставі рішення Північноатлантичної Ради, члени якої розглянули звіт військових експертів з Неаполя про рівень готовності українського корабля до участі в операції НАТО “Active Endeavour”, що був встановлений під час двотижневого тренування українського фрегата з італійським тренінг-партнером. Вердикт натівської сторони: екіпаж борту U130 опанував методику виконання завдань “Active Endeavour” та повністю готовий до роботи з попередження нелегальної активності у Середземному морі.
 Першу декаду безпосередньої роботи у морі “Гетьман Сагайдачний” провів одразу у двох районах східної частини Середземного моря. Головний обсяг роботи з попередження “нелегальної активності” на морі ліг на плечі так званої “операційної групи” “Гетьмана Сагайдачного”, до якої входили операційні офіцери старші лейтенанти Андрій Абремський та Олексій Федченко, а також оператори радіозв’язку капітан-лейтенант Сергій Ракітянський та старший мічман Сергій Рябцев. Протягом перших десяти діб перебування фрегата у морі англомовна “четвірка” опитала близько ста торговельних суден. То були танкери, суховантажі, пасажирські судна тощо. Якось навіть зустрілось судно всесвітньої екологічної громадської організації “Грінпіс” з намальованою на зеленому борту радугою. Втім, було вирішено “екологічного миротворця” не опитувати: навіщо контролювати благородних “грінпісівців”, які і самі у будь-який момент готові помчатись туди, де… людство “ображає” флору та фауну світу.
 — Все ж таки було кілька епізодів, коли деякі судна дійсно викликали до себе певний інтерес. У цих ситуаціях ми або змінювали курс з метою підійти до судна ближче, або піднімали у повітря наш гелікоптер, екіпаж якого здійснював зовнішній огляд “іноземців” та доповідав на фрегат дані, що нас цікавили, — розповідає командир “Гетьмана Сагайдачного” капітан 2 рангу Антон Гелунов. — Згодом з’ясовувалось, що підстав для турбувань з питань транспортування цими суднами якихось нелегальних вантажів нема. Але це не означає, що наше чергування було даремним. Позбавлення будь-яких підозр — це теж результат, і результат позитивний. Адже сенс операції — саме у попередженні терористичних дій та у сприянні загальній безпеці та стабільності у цій морській акваторії, що, в свою чергу, позитивно впливає на торгівлю та економічну діяльність…
 Посильний внесок українських військових моряків у загальний результат операції “Active Endeavour” забезпечила рутинна, цілодобова робота корабельних “операційників”. Вивчення спеціальних повідомлень, що циркулюють натівською мережею сповіщень, визначення суден, що слід опитати у радіомережі, далі, власне, саме опитування, а якщо потрібно проведення повторного, більш прискіпливого, “радіосеансу”, заповнення відповідних протоколів, підтримання радіоконтакту з командиром тактичної групи — ось вона, монотонна праця людей, що раз п’ятсот на день кажуть виключно натівське “over”, тобто мовою зв’язківців “прийом”.
 — Я задоволений, що корабельний операційний персонал швидко втягнувся у належний робочий ритм, — зазначив на борту корабля один з найдосвідченіших операційних офіцерів флоту старший лейтенант Андрій Абремський, який вже вчетверте за останні півтора року працював у Середземному морі. — Опитування, звітування, вирішення поточних питань з командиром тактичної групи — все відбувалось за стандартами, прийнятими в Альянсі. Загалом всі ми, працюючи єдиною командою, прагнули підтримувати високий коефіцієнт корисної дії нашої роботи. Адже нас було відряджено у Середземне море на підставі домовленостей найвищого рівня між Україною та організацією Північноатлантичного договору…
 — Коли працюєш у радіомережі, відчуваєш велику відповідальність, бо з одного боку ти представляєш нашу країну, а з іншого боку, враховуючи двомісячне оперативне підпорядкування корабля командуванню НАТО, ти представляєш Північноатлантичний альянс, — розповідає оператор радіозв’язку капітан-лейтенант Сергій Ракітянський. — Капітани суден та їхні помічники, як правило, з розумінням ставляться до натівських процедур опитування. Діалог проводили виключно англійською. Разом з цим, на міжнародних УКХ-каналах — дуже багато російської. Ще б пак: під фрахтом ходять багато російських та українських моряків. Коли вони дізнаються, що під прапором НАТО працює український фрегат, дивуються та, як правило, бажають щасливого плавання. На жаль, бували і ті, хто у радіомережі кидав російською образливі репліки, приміром: “Хохлы нашли соляру, чтоб дочапать до Средиземки”. Зрозуміло, що таке кажуть не українці. Взагалі, важко собі уявити, щоб якісь образливі вислови в ефірі міг кинути іспанський або єгипетський капітани. Так чи інакше, ми чесно робили свою справу та завжди дуже коректно поводились в радіоефірі, щоб нам не говорили у відповідь російською. Головним для нас було якісне виконання завдань операції…
 Протягом перших десяти діб перебування у морі український фрегат багато взаємодіяв з командиром своєї тактичної групи — італійським фрегатом “Грантьєре”. Обидва екіпажі кораблів співпрацювали не тільки у радіо- та комп’ютерній мережах, обмінюючись необхідною інформацією про надводну обстановку у районах патрулювання. То вантажі кораблі один одному по синтетичних кінцях на ходу передавали, то гелікоптери (АВ-212 та КА-27ПР) по черзі на палуби обох фрегатів “бандеролі” доставляли. Йдеться про те, коли “хіло” (це натівське скорочення слова “гелікоптер”) наближається до вертолітного майданчика фрегата та на спеціальному тросі передає корабельним необхідний вантаж.
 У ці дні на кораблі було багато роботи в керівника польотами авіації підполковника Олександра Максимова, в “палубного” персоналу фрегата, що його очолює мічман Дмитро Біленко та в інженерно-технічного складу морських авіаторів, що ними у поході командує бортовий інженер-інструктор майор Роман Піщевський. Інструктажі, узгодження умов здійснення польотів з екіпажем корабля, залікові тренування, технічне обслуговування гелікоптера, постановки завдань на польоти, передпольотні вказівки — все це та багато іншого щільним графіком наповнили середземноморські будні українських морських вертолітників.
 Ось такими були перші десять діб роботи “Гетьмана Сагайдачного” у рамках операції НАТО “Active Endeavour”. Потім корабель заправлявся у базі, а за кілька діб знову виходив у море.

 Підозрілі судна

 Як відомо, у Середземному морі, між учасниками операції та штабом “Активних зусиль”, що знаходиться у Неаполі, циркулює оперативна інформація щодо поточної обстановки, яка стосується торговельного судноплавства. Українські операційні офіцери аналізували ці — електронні — дані та звіряли їх із результатами висвітлення надводної обстановки, що її у визначеному районі чергування здійснював український корабель.
 Наприкінці червня на радарах “Гетьмана Сагайдачного” з’я¬вилось аж три торговельні судна, які свого часу за тих чи інших причин потрапили до поля зору та, відповідно, спеціального переліку НАТО. Два з них перебували (стояли) у терводах Єгипту, де очікували дозвіл на вхід до порту. Третє судно рухалось десь поміж дрібних грецьких островів, але на дуже великій відстані від українського корабля…
 За словами начальника похідного штабу — командира бригади НК ВМС капітана 2 рангу Сергія Савченка, через зазначені вище обставини (терводи та велику відстань до третього судна) командуванням походу було прийнято рішення якихось активних контрольних дій (опитування чи догляду) у відношенні зазначених суден не здійснювати, а доповісти про ці судна встановленим порядком командиру тактичної групи — фрегату “Грантьєре”, який, у свою чергу, довів поточні результати роботи “Гетьмана Сагайдачного” до командира постійно діючого оперативного з’єднання кораблів Сил реагування НАТО у Середземному морі (SNMG2). Згідно з діючим у рамках операції алгоритмом інформація з українського корабля поступила до Морського оперативного центру у Неаполі та до Центру судноплавства НАТО, що у Нортвуді (Великобританія).
 — Всі учасники операції діють згідно зі своїми повноваженнями, що вони їх мають в ієрархічній структурі сил, задіяних в “Активних зусиллях”, — прокоментував той випадок командир українського фрегата капітан 2 рангу Антон Гелунов. — Що стосується нашої роботи по трьох згаданих суднах, то тут ні в якому разі не слід плутати “підозріле судно”, що класифіковано таким внаслідок, наприклад, наших спостережень за цим судном або внаслідок його опитування нашим кораблем, і статус підозрілого судна, що вже присвоєний Альянсом раніше за нас. У наших трьох випадках йдеться саме про друге, тобто про те, що цими торговельними суднами НАТО цікавилась ще до початку нашої участі в операції. Волею долі ці судна, що знов з’явились у Середземці, запеленгував саме наш корабель, про що ми і доповіли, як кажуть, по команді. Що робити далі зі знайденими торговельними суднами — прерогатива штабу операції. Можу лише припустити, що якщо перші два судна на момент їхньої пеленгації знаходились у терводах однієї із середземноморських країн, то це вже зона дії прикордонників та митників саме цієї країни. Третім торговельним судном, що ним цікавиться Альянс, за відповідним розпорядженням міг опікуватись якийсь інший військовий корабель, що також, як і ми, здійснював патрулювання, але у порівнянні з нами перебував дещо ближче до “розшукуваного незнайомця”. У будь-якому разі ми спрацювали чітко, швидко, а головне — за встановленими натівськими процедурами…
 За десять діб український військовий корабель зацікавився ще одним, як потім з’ясувалось, підозрілим судном. Ввечері 8 липня операційним офіцером корабля капітан-лейтенантом Сергієм Ракітянським та вахтовим офіцером бойового інформаційного посту корабля старшим лейтенантом Максимом Палатовим за допомоги радіолокаційних засобів було виявлено судно, що свого часу з тих чи інших причин потрапило до поля зору та, відповідно, спеціального переліку НАТО.
 На відміну від кількох подібних суден, що протягом останньої декади червня також потрапили у “поле зору” українського фрегата, але перебували у терводах однієї із середземноморських країн, тобто поза межею зони “активних контрольних повноважень” “Гетьмана Сагайдачного”, теперішнє підозріле судно на момент його пеленгації знаходилось саме у закріпленому за українським фрегатом “квадраті”.
 — Ми запеленгували це судно на дистанції у 70 морських миль, — розповів про роботу по ввідній старший помічник командира корабля капітан 3 рангу Олег Гук. — Після наполегливих спроб зв’язатися з “незнайомцем” та, відповідно, його відмови співпрацювати з нами у радіомережі, командуванням походу було прийняте рішення про переслідування невідомого судна, яке, до речі, на той час вже проходило у натівських інформаційних “циркулярах”…
 Фрегат швидко змінив плановий маршрут патрулювання, запустив так званий маршовий двигун та зі швидкістю у 24 вузли взяв курс на зближення з, як потім з’ясувалось, суховантажем однієї з близькосхідних країн. До іноземного судна “Гетьман Сагайдачний” наблизився, коли настала ніч. Кілька годин корабель та судно йшли паралельними курсами на безпечній для нічного часу відстані, а о 5.40 ранку 9 липня дистанцію до “торговця” було зменшено до мінімально дозволеної. Зі сходом сонця командир корабля капітан 2 рангу Антон Гелунов надав наказ розпочати візуальне спостереження за судном з метою виявлення підозрілих дій на його верхній палубі.
 — Це могло б бути все що завгодно: підготовка до застосування переносної зброї або скидання за борт якогось нелегального вантажу, — прокоментував своє рішення командир корабля. — Ми мали бути готовими до всього, тому тримали ситуацію під контролем. Адже ми не знали про справжні наміри судна, що впродовж кількох годин поспіль не відповідало нам по міжнародних каналах зв’язку…
 Після аналізу поточної ситуації, а також з метою підготовки докладного оперативного донесення до штабу операції, що в італійському Неаполі, командуванням походу було прийняте рішення про підйом у повітря гелікоптера палубного базування КА-27ПР. Згідно зі встановленими в операції процедурами перед вильотом командир корабля капітан 2 рангу Антон Гелунов поставив завдання на політ командиру екіпажу гелікоптера полковнику Володимиру Хоменку. Головна мета польоту “гвинтокрила” — зовнішнє візуальне спостереження за “незнайомцем” з повітря та його фотографування з близької дистанції.
 — За ранковою інформацією корабельних спостерігачів, на судні не було видно державного прапора. Ми не виключали, що він міг або порватись, або якось замотатись вітром, — повідомив після польоту другий пілот майор Олександр Сурайкін. — Але результати польоту підтвердили попередні спостереження з борту корабля: прапора точно не було. Проте, на палубі нарешті з’явились члени екіпажу…
 Цікаво, що після наближення гелікоптера судно щойно з’явилось у радіомережі: “ламаною” англійською незнайомець розпочав швидко відповідати на запитання чергового операційного офіцера українського фрегата. За підсумками попередніх контрольних процедур, з борту українського фрегата було відправлено відповідний репорт на Неаполь.
 — Судно мало кілька ознак, які за прийнятими у НАТО критеріями дали нам беззаперечну підставу класифікувати його як підозріле, — розповів черговий операційний офіцер старший лейтенант Олексій Федченко. — Головним серед них для нас було те, що суховантаж йшов без прапора, що є грубим порушенням міжнародних правил судноплавства. Крім того, ми не мали права знехтувати фактом тривалого мовчання “незнайомця” в радіоефірі та знаходженням імені суховантажу у переліку розшукуваних Альянсом суден…
 Через перетинання судном межі визначеного “квадрата” Середземного моря та, відповідно, виходу з визначеного району патрулювання українського фрегата, штабом операції було вирішено передати естафету стеження за судном від “Гетьмана Сагайдачного” іншим силам, що також, але в інших районах, діють в інтересах операції.
 — Передача “естафети” з “квадрата” до “квадрата” — для морської операції патрульного типу — це нормальна практика, адже супроводження якогось судна може тривати і добу, і навіть дві, тобто до самого порту слідування, — прокоментував підсумки роботи екіпажу “Гетьмана Сагайдачного” по ввідній командир походу капітан 2 рангу Денис Березовський. — При цьому військові, дотримуючись норм міжнародного права, мають розпочинати активні контрольні дії, наприклад, догляд судна спеціальною командою, тільки після завершення виконання належних попередніх процедур та після відповідного дозволу штабу операції. До речі, згідно з діючим у рамках операції алгоритмом, інформація з нашого корабля поступила до Морського оперативного центру у Неаполі та до Центру судноплавства НАТО, що у Нортвуді (Великобританія). Що далі робити зі знайденим торговельним судном — вирішили у штабі операції. Однозначно, це судно не залишилось поза увагою Альянсу. Ну а те, що його, як то кажуть, по повній перевірили у порту слідування — це 100%. У будь-якому разі ми спрацювали оперативно, я б сказав швидко. Принаймні, за 37 хвилин підняти у повітря гелікоптер, що до цього спокійнісінько стояв собі в корабельному ангарі, це дуже добрий результат. Він свідчить про те, що два місяці перебування на бойової службі не пройшли даремно...

 І не тільки іноземці

 Вдень та вночі операційні офіцери “Гетьмана Сагайдачного” опитували торговельні судна з метою перевірки легітимності вантажів, що транспортуються морем. При складанні загальної картини у районі чергування українського фрегата дуже у нагоді ставали дані, що їх під час польотів гелікоптера КА-27ПР з борту корабля передавали льотчики морської авіації полковник Володимир Хоменко, майор Олександр Сурайкін, старший лейтенант Володимир Тетерев.
 Цікаво, що під час однієї з льотних змін українські пілоти зустріли у морі та, відповідно, оглянули з повітря… українське ж судно. То був суховантаж “Максим Рильський”, що прямував з Італії до рідної Одеси.
 — Коли ми тільки підлітали до судна, то ще не знали, звідки воно. Власне, ми й польоти здійснюємо якраз-таки з метою з’ясування подробиць, що стосуються того чи іншого судна, — розповів командир екіпажу гелікоптера майор Олександр Сурайкін. — Коли ж побачили на судні український прапор, дуже зраділи: “Наші!”. Уявляю собі, наскільки були здивовані члени команди суховантажу: вони зібрались на юті, радісно махали руками, щось вигукували. І, ви знаєте, я їх розумію: побачити у Середземці гелікоптер з українською символікою, що прилетів “нізвідки” та за 10 хвилин відлетів “кудись” за горизонт — таке, думаю, нашим співвітчизникам, у даному випадку з “Максима Рильського”, бачити ще не доводилось. Що ж, нехай звикають. Тепер ми будемо тут часто. Що ж до самої перевірки, вірніше, огляду суден, то для нас згідно з діючими процедурами операції “Активні зусилля” не має значення, чи то українське судно, чи то іноземне. У контексті завдань натівської операції, у морі — всі рівні. І якщо б у нас виникли якісь підозри, ми були б зобов’язані про них повідомити. Втім, питань з “українцем” не виникало. З “легким серцем” ми полетіли здійснювати зовнішнє спостереження інших суден…
 Це лише маленький — авіаційний — епізод тривалої “середземки” українського фрегата. Польотів було багато — кожний жваво обговорювався, аналізувався.

 І не тільки операція

 Окрім роботи в інтересах антитерористичної операції, у морі в українських моряків був час і для “закриття”, скажімо так, внутрішніх планів бойової підготовки. У контексті льотної справи це стосувалось у тому числі і підготовки до проведення пошуково-рятувальних операцій. Наприклад, у червні погодні умови дозволили відпрацювати таке, достатньо складне, пошуково-рятувальне навчання, як рятування людини, що впала за борт. У Середземці це навчання проводилось неодноразово. Зовні все ніби просто: спочатку на низьких висотах польоту гвинтокрила рятувальники по черзі стрибають у море, а потім також по черзі піднімають один одного за допомоги спеціальної вертолітної лебідки. Насправді вправа є дуже складною, а в якісь моменти, особливо що стосується роботи на поверхні води, навіть небезпечна. Але інструктор рятувальної парашутно-десантної групи (РПДГ) ВМС ЗС України мічман Валентин Ковальчук та бортовий фельдшер-рятувальник прапорщик Віктор Чупрун знають свою справу: всі епізоди проведені без зауважень. Професіонали вдосконалювали лише нюанси. Головне, за словами рятувальників, практика, підтримка навичок, і навіть вироблення своєрідного імунітету до хвилювання, що є природнім перед… стрибком з гелікоптера у воду без парашута. Сьогодні таких спеціалістів в Україні — одиниці. Це — відважні люди, готові на все, аби врятувати людей посеред безмежного моря.
 — Навчання було досить складним, без умовностей, — прокоментував епізод мічман Валентин Ковальчук. — Тут, у відкритому морі нема рідних берегів, біля яких ми зазвичай тренуємось, нема човнів, що тебе страхують. Після стрибка з гелікоптера ти — один у воді і чекаєш тільки на рятувальника, що спускається за тобою на спеціальній лебідці. Нам було вкрай необхідно провести це навчання. Адже протягом середземноморського походу ми мали бути готовими, якщо знадобиться, провести справжню рятувальну операцію…
 Поки авіатори займались своїми заходами бойової підготовки, корабельний персонал “закривав” власні плани БП. Корабельні бойові навчання (КБН) з боротьби за живучість, з протиповітряної оборони фрегата, зі стеження за підводним човном, з відбиття нападу малорозмірних швидкісних катерів та літальних апаратів, що пілотуються на малих висотах, а також заняття вахтових офіцерів корабля та вахтових бойового інформаційного посту фрегата з рішення задач щодо маневрування — щільним графіком наповнили будні екіпажу “Гетьмана Сагайдачного”. Тут всі несли ходову вахту, заступаючи “4 через 8”. Тут не було дня і ночі: світло сонця змінювало світло ламп. Іноді моряки плутали дні тижня — на кораблі всі вони ставали однаковими. І хоча десь наприкінці другого місяця роботи у морі в членів екіпажу вже накопичилася певна втома, корабельні продовжували виконувати належне. Всі вони добре розуміли, що за діями українського фрегата спостерігали і у Севастополі, і у Києві, і у Брюсселі.

 На гелікоптерному майданчику

 … 23-тя доба походу. Ось у вертолітному ангарі корабля “возиться” авіаційний техперсонал.
 — Гелікоптер постійно потребує уваги.
Версія для друку

Для додавання коментарів, будь ласка, авторизуйтесь.

Логін:
Пароль:
Якщо Ви ще не зареєстровані, пройдіть миттєву реєстрацію

Архів