Видається з січня 2003

4 березня 2016 р.
      
№ 38, 10.04.2012 р.

Сучасний стан Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт ВМС ЗС України: підтримка належної готовності завдяки міжнародній співпраці

Олексій ХРАМОВ,
 капітан 2 рангу,
 редактор відділу газети “Флот України”

 Світова практика виникнення аварійних ситуацій на морі неодноразово доводила людству, що лише за наявності оснащених сучасними технічними засобами пошуково-рятувальних підрозділів з висококваліфікованими кадрами ймовірність виживання серед тих, хто зазнав лиха, значно підвищується.
 Надання допомоги аварійним військовим кораблям, знешкодження вибухонебезпечних предметів та участь у загальнодержавній системі з пошуку та рятування на морі є головними завданнями Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт (ЦПАРР) ВМС ЗС України.
 За історію свого існування спеціалісти ЦПАРР багато разів приходили на допомогу екіпажам цивільних суден, а також брали участь у розмінуванні севастопольських бухт.


 ЦПАРР ВМС ЗС України був сформований 17 червня 2004 року на підставі директиви міністра оборони України від 18 листопада 2003 року та директиви начальника Головного штабу — першого заступника головнокомандувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. З того часу пошуково-рятувальну службу, що знаходилась у штабі ВМС, було об’єднано з дивізіоном пошуково-рятувальних суден, саме на базі якого і створено Центр.
 На сьогодні ЦПАРР ВМС налічує дев’ять суден і катерів, а також аварійно-рятувальний загін, що складається з водолазної, такелажної й електротехнічної груп. Флотські рятувальники несуть постійне чергування з пошуково-рятувального забезпечення. За роки роботи вони провели в морі та прибережній зоні Севастополя десятки розмінувань вибухонебезпечних предметів. Найбільш складними і дуже небезпечними з них були розмінування та утилізація німецької донної неконтактної міни (LMA), яку було знайдено поблизу пам’ятника Затопленим кораблям у 2005 році, а також ліквідація якірної контактної міни поблизу шпиталю ЧФ РФ у 2007 році. Варто відзначити, що в багатьох випадках рятувальники ВМС співпрацювали з колегами з МНС України. З 2007 року зони відповідальності чітко розподілені між відомствами. З того ж року спеціалісти ЦПАРР ВМС забезпечують безпеку пунктів базування берегових частин, кораблів та полігонів ЗС України.
 Говорячи про підсумки п’ятирічної роботи, начальник Центру капітан 2 рангу Віктор Двухшорстнов нагадав про ще кілька успішно проведених аварійно-рятувальних операцій на морі та про епізоди підводно-технічних робіт. Доволі складним серед них було зняття з мілини суховантажу “Алушта” (Росія), який через сильний шторм було винесено на берег поблизу с. Любимівка (2005 рік). Тоді водолазні спеціалісти ЦПАРР самостійно виконали повний спектр технічних робіт з герметизації корпусу судна. Складним та відповідальним було й буксирування аварійного судна “Одиск”, на якому трапилося отруєння екіпажу хімічними речовинами, що виділилися при взаємодії вантажу з водою. Тоді в Чорноморському регіоні могла статися екологічна катастрофа, якби не професійні дії фахівців ЦПАРР ВМС та працівників МНС України.
 Фахівці-рятувальники Центру брали участь у різноманітних міжнародних навчаннях: “Сі бриз”, “Сорбет ройал”, BLACKSEAFOR, “Медик-рятівник” тощо. Масштабні середземноморські навчання рятувальників ВМС НАТО “Сорбет ройал-2005” були дуже важливими з точки зору надбання досвіду з надання допомоги аварійному підводному човну. Темою навчань “Медик-рятівник-2005” було відпрацювання об’єднаним миротворчим контингентом оперативного реагування на терористичні акти, катастрофи та гуманітарні кризи. Наші ВМС були репрезентовані цілою групою представників і перш за все — водолазами, які прибули на навчання на рятувальному буксирі ЦПАРР “Кременець”. Водолази під час спусків під воду виконували роботи з використанням пневматичних та гідравлічних інструментів.
 Під час проведення українсько-американських навчань “Сі бриз” (за виключенням 2006-го та 2009 років) наші водолази мали унікальну можливість щодо обміну досвідом зі своїми колегами зі США та багатьох інших країн. У ході цього навчання традиційно проводять велику водолазну фазу, до якої залучаються десятки спеціалістів-водолазів.
 Завдяки міжнародній співпраці у 2009 році в умовах обмеженого фінансування Збройних Сил українським спеціалістам-рятувальникам також вдалося відвідати кілька важливих навчальних заходів та покращити технічну оснащеність військової частини.
 У поточному році два офіцери ЦПАРР на борту дослідницького судна ВМС США “Пастфандер” разом з науковцями НАН України брали участь в експедиції з дослідження підводної спадщини чорноморських глибин. Це була добра нагода для військових водолазів ознайомитися з підводним глибинним обладнанням сучасного судна ВМС США.
 У 2009 році головний водолазний спеціаліст ЦПАРР капітан-лейтенант Олексій Нестеров з метою вивчення роботи пошуково-рятувального центру Збройних Сил Мальти протягом місяця перебував на однойменному середземноморському острові. Головним завданням українського офіцера було вивчення спеціальної комп’ютерної програми JAWS (Joint Automated Worksheets), що дозволяє у стислий термін визначити ймовірний район знаходження потерпілих після аварії, та міжнародних правил під час проведення морських рятувальних операцій.
 JAWS дає можливість графічної побудови векторів природних сил, які впливають на об’єкт рятування. А це, у свою чергу, дозволяє визначити район пошуку.
 Цього року два офіцери Центру відвідали школу водолазів ВМС Королівства Данія, що в Копенгагені. Метою заходу було вивчення організації професійної підготовки європейських колег-водолазів. До участі в заході залучалися головний спеціаліст — лікар спеціальної фізіології підполковник медичної служби Дмитро Воскресенський та головний водолазний спеціаліст ЦПАРР ВМС ЗС України капітан-лейтенант Олексій Нестеров. Спільно з датськими спеціалістами під час виходу в море на судні “Гінар Торсон”, яке ВМС Данії орендує в Норвегії, капітан-лейтенант Олексій Нестеров мав також практичну можливість спуску в Балтійське море на глибину до 33 метрів. А Дмитро Воскресенський як лікар спеціальної фізіології ознайомився зі структурою та організацією роботи барокомплексу водолазної школи.
 Якщо говорити про технічне оснащення ЦПАРР, то необхідно зазначити, що велику технічну та методичну підтримку Центру здійснюють Військово-Морські Сили Королівства Данія та Сполучених Штатів Америки. У 2006 році між ЦПАРР ВМС ЗС України та датськими ВМС були встановлені тісні партнерські стосунки. За цей час українські рятувальники отримали від датської сторони електронні розрахункові програми з пошуку та рятування на морі об’єктів, що зазнали лиха, надали методичну допомогу в їхньому опануванні. Крім цього, Королівські ВМС безоплатно передали своїм українським колегам сучасне легке водолазне спорядження, а також технічні засоби для проведення підводних водолазних робіт на глибинах до 40 метрів. Це, зокрема, підводно-гідравлічний інструмент, за допомогою якого можна працювати з підводними перешкодами, пошкодженими підводними частинами кораблів та суден без постановки їх у док. Крім того, це обладнання дозволяє проводити детальний аналіз водолазного повітря, розширяє температурний діапазон роботи водолазів. З метою вивчення українськими водолазами правил використання цих засобів представники компаній-виробників цього обладнання провели відповідний курс підготовки, в ході якого продемонстрували технологію його експлуатації. Під час перебування в розташуванні ЦПАРР (жовтень 2009 року) заступник Постійного державного секретаря при Міністерстві оборони Королівства Данія пан Крістіан Фішер зазначив, що датська сторона і надалі продовжуватиме співробітництво з ВМС України.
 У жовтні 2009 року відбулась ще одна приємна подія для особового складу ЦПАРР. Представники ВМС США передали своїм українським колегам комплекти важкого водолазного спорядження МК-21, яке дозволяє виконувати специфічні завдання на глибинах до 60 метрів. Після виконання відповідної процедури постановки на озброєння це обладнання буде використовуватися у повсякденній роботі і замінить стару радянську “трьохболтовку”. Головними перевагами нових зразків перед старими є наявність аварійного запасу повітря та менша вага.
 — Це дуже важливий крок для розвитку Військово-Морських Сил ЗС України. Ми довго чекали на цю допомогу. Щоб отримати це обладнання, наші фахівці проходили навчання в США, вивчали особливості його експлуатації під час українсько-американських навчань “Сі бриз”, — підкреслює начальник ЦПАРР ВМС ЗС України капітан 2 рангу Віктор Двухшорстнов.
 З метою розвитку матеріально-технічної бази ЦПАРР, враховуючи досвід іноземних колег, на замовлення керівництва Центру (за кошти ВМС України) в цьому ж році було виготовлено мобільний водолазний полігон (пересувні контейнери для спецобладнання). Відтепер наші рятувальники можуть розгорнути свої сили та засоби на необладнаному узбережжі і виконувати завдання за призначенням.
 Аналізуючи стан бойової спроможності ЦПАРР, окремо підкреслимо технічний стан рятувальних суден. З дев’яти одиниць у строю знаходяться вісім, хоча всі вони потребують докового ремонту. Лише на санітарному катері “Сокаль” у 2008 році виконано необхідний обсяг робіт планового докового ремонту. Що стосується підготовки екіпажів, варто зазначити, що в поточному році на всіх суднах курсові завдання відпрацьовані, хоча і були труднощі із забезпеченням пальним.
 За словами начальника ЦПАРР капітана 2 рангу Віктора Двухшорстнова, водолазні спеціалісти повністю виконали річну програму підготовки, що підтверджує їхній кваліфікаційний рівень. Базові навчання екіпажів суден з боротьби за живучість та тренування водолазів під час практичних спусків — це постійні елементи плану бойової підготовки військової частини. Проведення таких заходів не потребує значних витрат, і тому їх вдається виконувати в необхідному обсязі.
 Спільно з управлінням бойової підготовки штабу командування національного флоту та Академією ВМС України ім. П.С. Нахімова особовий склад Центру контролює хід ремонтних робіт підводного човна „Запоріжжя”, проводить легководолазну підготовку моряків cубмарини та бере участь у процесі забезпечення ПЧ “Запоріжжя” аварійно-рятувальним майном. Підготовка човна до виходу з ремонту є важливим аспектом діяльності рятувальників національних ВМС.
 У цьому контексті варто додати, що наявність підводних сил у складі флоту потребує наявності глибоководних аварійно-рятувальних засобів. На озброєнні ЦПАРР ВМС ЗС України сьогодні немає такої техніки. На переконання спеціалістів Центру, телекеровані апарати та міцні скафандри дали б змогу у разі необхідності виконувати роботи на глибинах від 600 до 1000 метрів. Однак це — перспектива не одного року. На сьогоднішній день глибоководні засоби є лише в науково-дослідному центрі ЗС України “Державний океанаріум”, але вони призначені лише для ведення пошуку підводних об’єктів та проведення технічних робіт.




Версія для друку

Для додавання коментарів, будь ласка, авторизуйтесь.

Логін:
Пароль:
Якщо Ви ще не зареєстровані, пройдіть миттєву реєстрацію
Архів