Видається з січня 2003

19 травня 2014 р.
      
Фюле: ЄС готовий підписати економічну частину асоціації з Україною 27 червня      Генсек НАТО вважає, що після анексії Криму Росії вже не можна довіряти      Турчинов: Україна готує позов до Росії на 100 млрд доларів      Чубаров: Над кримськотатарським народом і його пам'яттю сьогодні просто познущалися      МЗС України передало російській стороні ноту у зв'язку з погіршенням ситуації на російсько-українському кордоні      
№ 42, 10.04.2012 р.

АНТИПІРАТСЬКИЙ “СІ БРИЗ” НА ТЕРЕНАХ ПІВДЕННОЇ ПАЛЬМІРИ

Боротьба з піратством є складним та багатоаспектним завданням. Неважливо, чи це суша, чи це море. Ці сучасні флібустьєри зривають економічні плани країн, руйнують безпеку міжнародного торговельного судноплавства. І тому головним завданням світової спільноти є боротьба з проявами піратства. З цією метою і проводяться на півдні України українсько-американські навчання “Сі бриз”, де відпрацьовуються питання організації, планування та проведення антипіратської операції.

 Олександр ЗАВТОНОВ,
 капітан-лейтенант, кореспондент газети “Флот України”

 Віталій ПАНЧИШИН,
 старший лейтенант, кореспондент газети “Флот України”

 початку перших днів навчань у Практичній гавані Одеського морського порту розпочався водолазний компонент, зокрема навчання “Divex”, в якому взяли участь близько 45 водолазів з України, Данії та США. У своєму користуванні водолази мали контейнер-клас теоретичної підготовки, житловий контейнер, контейнер з декомпресійною барокамерою та системою балонів, а також сім контейнерів з водолазним обладнанням.
 — Під час тренувань ми розподіляємося на декілька груп і проводимо підводні роботи відповідно до міжнародних стандартів та правил, але завдання у нас спільне, — розповідає головний водолазний спеціаліст Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітан 3 рангу Олексій Нестеров. — Ми проводимо різку металу під водою та відеоконтроль за цим. Тобто дві людини ріжуть металеву конструкцію, а третій водолаз за допомогою апаратури веде за ними відеоспостереження. Це зумовлене тим, що підводна різка та робота з гідравлічним інструментом є досить складним та небезпечним заняттям, і у разі необхідності ми маємо вчасно відреагувати на будь-яку нестандартну ситуацію.
 Щодо спорядження, то на навчаннях використовувалося водолазне спорядження МК-37 та МК-77, яке було надане датськими колегами, і, за словами українських військових дайверів, воно дуже легке у використанні, зручне та має багато ступенів безпеки.
 Водолази занурювались як біля пристані, так і у відкритому морі, а провели вони під водою всього 232 години, з яких 19 годин — вночі.
 У морському компоненті навчання розпочалися з плануючих брифінгів та конференцій, а також заходів з підготовки кораблів до виходу в море. До конференцій залучалися командири кораблів, старші помічники та операційні офіцери. З’ясовувались питання з організації зв’язку між кораблями, було проведено розгортання сил за тактичними групами. За словами командира морського компонента начальника Центру морських операцій капітана 1 рангу Дениса Березовського, на брифінгах також були обговорені питання антипіратської операції, та розпочалась розробка замислу тренувань. Також пройшли конференції з питань штурманської підготовки, боротьби за живучість корабля та артилерійської підготовки.
 Перед тим, як вийти в море, українські та турецькі військові моряки відвідали борт фрегата ВМС США “Тейлор”, де пройшли демонстраційні навчання з боротьби за живучість корабля. На борт американського фрегата були запрошені командири аварійних партій та офіцери кораблів, відповідальні за живучість.
 — З квітня наш корабель виконував завдання в Середземному морі в рамках антитерористичної операції “Активні зусилля”, — відповідаючи на запитання журналістів, сказав командир фрегата “Тейлор” капітан 2 рангу Лайл Холл. — Також ми знаходилися в Адріатичному морі, біля берегів Албанії та Хорватії, і з набутим під час цієї роботи досвідом ми з радістю поділимося з українськими колегами та представниками інших країн, які є учасниками навчань “Сі бриз-2010”.
 Своїми враженнями від побаченого поділився командир турецького фрегата “Явуз” капітан 2 рангу Мурат Ерден, який зазначив, що з огляду на те, що турецький корабель відрізняється від американського, то й обладнання в нього дещо інше. А ще він додав, що навчання “Сі бриз” не тільки підвищують рівень взаємодії флотів, а й сприяють дружнім стосункам між країнами-учасницями.
 — Все обладнання, яке ми побачили на навчанні, майже те саме, що і на озброєнні в наших моряків, але дещо новіше, — каже старший боцман корвета “Тернопіль” мічман Володимир Андрієвський. — Якщо взяти ізолюючий протигаз, то в них він вже модернізований, в цьому протигазі подачу повітря забезпечує спеціальний балон, з яким можна занурюватись навіть під воду. А ще система передбачає заміну балонів із киснем, що, у свою чергу, дозволяє працювати майже без обмежень у часі.
 Американські колеги головним чином продемонстрували свої можливості та обладнання. Звичайно ж, воно новіше, але не слід розраховувати тільки на сучасність вогнестійкого костюма чи на новий вогнегасник, ніколи не треба забувати і про людський фактор. І на фрегаті “Тейлор” цьому питанню приділяють багато часу та уваги.
 На вертолітній палубі демонструвались помпові насоси для відкачування води та диму, сокири, тепловізор. До сьогоднішнього дня на американському флоті не відмовляються від використання дерев’яних клинців, якими забивають малі пробоїни.
 За задумом антипіратської операції, кораблі були розподілені на декілька груп, серед яких дві — головні ударні групи. Перша — це американський фрегат “Тейлор”, турецький фрегат “Явуз” та український корвет “Тернопіль”. Друга ж група має у своєму складі український ракетний корвет “Придніпров’я”, турецькі катери “Калкан” та “Кіліч” і катери морської охорони “Одеса” та “Поділля”. Кожна група під час коротких виходів у море працювала на досягнення максимальної взаємосумісності.
 Якщо говорити на прикладі кораблів другої ударної групи, то головним завданням, яке вони відпрацювали в морі, було тактичне маневрування. Зокрема, кораблі йшли у кільватерному строю, паралельним курсом, поперемінно міняли своє місце, збільшували та зменшували швидкість ходу. Слід додати, що, окрім завдань у складі ударної групи, екіпажі кораблів попрацювали і над власними корабельними бойовими навчаннями. На ракетному корветі “Придніпров’я” протягом декількох виходів моряки встигли добряче попрацювати. Так, екіпаж неодноразово змінював стан бойової готовності під час ходу, вахтові офіцери тренувалися переводити керування корабля на запасне та аварійне, а також проводити зближення на задану дистанцію в найкоротший строк. Звичайно, були відпрацьовані елементи боротьби за живучість корабля та керування пошкодженим кораблем під час ведення бойових дій. Також у ході морських маневрів екіпаж “Придніпров’я” відпрацював навчання зі всебічної оборони, супроводжував повітряні цілі та завдавав умовного ракетного удару по надводному кораблю противника.
 Втім головним корабельним бойовим навчанням у контексті “Сі бриз-2010” стало навчання з перехоплення підозрілого судна. Роль порушника дісталася турецькому катеру “Кіліч”, який на невеликий час перевтілився в судно з контейнерами на борту. Українські військові моряки опитали екіпаж судна, визначили рівень його підозрілості та передали ці дані катерам морської охорони. Рішення щодо подальшої долі цього судна приймали прикордонники: чи відправити на його борт доглядову команду, чи супроводжувати в порт і там провести огляд або, навпаки, відпустити.
 За словами командира ракетного корвета “Придніпров’я” капітана 3 рангу Михайла Кривка, екіпаж добре попрацював у морі. Також свою позитивну оцінку виказали і турецькі колеги, які зазначили, що під час роботи з українським корветом не виникало жодних проблем. Щоб глибше усвідомити навчальні цілі, які під час “Сі бризу-2010” відпрацьовували українські військові моряки, згадаємо суть маневрів. В основі їхнього сценарію було оперативне реагування багатонаціональних сил на ситуацію, що нібито склалася у віртуальній республіці, в одній із провінцій якої, згідно із задумом навчань, активно діють пірати. Реакцією міжнародної спільноти на це стало формування багатонаціональних різнорідних сил, завданням яких є припинення діяльності піратів та відновлення безпеки торговельного судноплавства. Виходячи з цього, багатонаціональні сили повинні були ліквідувати небезпеку не тільки на морі, а й знищити, так би мовити, корінь проблеми, а саме декілька умовних піратських баз, які знаходились на Тендрівській косі та у глибині узбережжя. Таким чином, було сформовано 7 багатонаціональних морських груп, головними ж були дві ударні групи та група десантних кораблів. Всього ж в операції взяли участь 17 кораблів та катерів, а також п’ять катерів Державної прикордонної служби України.
 За задумом, саме ці сили встановили контроль за судноплавством у небезпечному районі, а це, в першу чергу, недопущення туди постачання зброї, боєприпасів та незаконних мігрантів зі сторони моря. Також кораблі й катери багатонаціональних сил безпосередньо блокували узбережжя, на якому розташувались “піратські бази”.
 Слід зазначити, що кораблі діяли у тісній взаємодії з літаком АН-26 Сакської морської авіаційної бригади ВМС Збройних Сил України та вертольотом КА-27. Разом вони вели пошук і перехоплення “суден-порушників” та виконали низку заходів з підготовки до висадки морського десанту для знищення “піратської бази” на березі.
 Отже, силами розвідки багатонаціонального угруповання було визначено точне місце розташування баз, штабом операції розроблено детальний план, згідно з яким морський тральщик “Черкаси” та рейдовий тральщик “Генічеськ” провели до місця десантування ВДК “Костянтин Ольшанський” та СДК “Кіровоград”. Морські ж десантники у визначений час виконали десантування шістнадцятьох БТР-80 на берег Тендрівської коси.
 Нагадаємо, що у навчаннях “Сі бриз-2010” брали участь 16 кораблів ВМС ЗС України, три кораблі ВМС Туреччини, один корабель від ВМС США та п’ять кораблів від ДПС України. За весь період навчань ними було пройдено 8 тисяч морських миль та виконано 180 завдань.
 Багато роботи було і в авіаційному компоненті. Одне з питань, що там відпрацьовувалось, — парашутні стрибки з німецького літака С-160, українського літака АН-26 та вертольота МІ-8.
 За словами німецького офіцера старшого лейтенанта Миколи Буянова стрибки з парашуту Т-10 є складними, та українські десантники і морські піхотинці навчаються швидко — опановують новий для них парашут за декілька годин. За день перед проведенням передстрибкових занять німецькі інструктори з повітряно-десантної підготовки мали змогу попрацювати з парашутом вітчизняного виробництва, і за традицією, яка склалася в українському війську, вони отримали за це від командування аеромобільного підрозділу тільники та нагрудні знаки парашутиста. В свою чергу, усі десантники, які побували в небі під німецьким куполом, були нагороджені знаками парашутистів Бундесверу.
 В цілому під час навчань майже кожного дня МІ-8, АН-26 та С-160 здійснювали польоти на десантування, низку тренувальних польотів виконав БЕ-12, питання повітряної розвідки відпрацьовували вертольоти КА-27 та МІ-8.
 — Окрім десантування, наш літак може виконувати розвідку, бомбометання, ретрансляцію та інші корисні під час ведення бойових дій завдання, — ділиться враженнями від навчань командир літака АН-26 майор Дмитро Єновський. — На цих навчаннях дуже висока інтенсивність вильотів, у порівнянні з польотами, які ми проводимо під час підготовки льотного складу. А для того, щоб молоді офіцери набиралися досвіду, ми намагаємося постійно проводити невелику, так би мовити, ротацію екіпажу.
 Слід додати, що силами морської та армійської авіації було організовано чергування з пошуково-рятувального забезпечення, зокрема літаками АН-26 і БЕ-12, та чергування з медичного забезпечення літаком АН-26 “Віта” та вертольотом МІ-8.
 Керування авіаційним компонентом з української сторони здійснював начальник відділу підготовки та застосування авіації — заступник начальника управління морської авіації полковник Юрій Орлов.
 Одним з найцікавіших епізодів навчань стало десантування рятувальної парашутно-десантної групи Сакської морської авіаційної бригади ВМС Збройних Сил України з німецького літака С-160. Даний епізод є дещо унікальним, адже доволі рідко під час навчань наші парашутисти виконують стрибки з висоти 3600 метрів. За задумом українські рятувальники виконували роль екіпажу пошкодженого літака. Після того, як вони впевнились у тому, що літак не вдасться врятувати, командир прийняв рішення покинути його, і українські військові з парашутами залишили його на висоті понад 3,5 кілометра над рівнем моря.
 Але, за легендою, вони встигли подати сигнал, і у зоні аварії на них чекав вертоліт МІ-14 Сакської морської авіаційної бригади ВМС ЗС України, який злетів з одеського військового аеродрому “Шкільний”. Він прийняв їх на борт та доставив до військового аеродрому в Криму.
 Щодо авіації, то в цьому компоненті було задіяно 13 літаків та вертольотів, зокрема два літаки БЕ-12 та АН-26, вертольоти КА-27 та МІ-14, чотири транспортні та один санітарний вертоліт МІ-8 армійської авіації Сухопутних військ, літак АН-26 “Віта” Повітряних Сил Збройних Сил України, патрульний літак “Оріон” від ВМС США та німецький транспортний літак С-160. Всього під час навчань вони виконали 34 польоти та провели у повітрі 70 годин.
 За весь період тренувань з літаків С-160, БЕ-12, АН-26 та вертольотів МІ-8 бійцями окремого батальйону морської піхоти, аеромобільної роти СВ ЗС України, військовослужбовцями пошуково-рятувальної групи Сакської морської авіаційної бригади ВМС ЗС України та інструкторами з парашутно-десантної підготовки Бундесверу було виконано 429 стрибків з парашутом.
 Майже з самого першого дня навчань підрозділ спеціального призначення ВМС ЗС України відпрацьовував елементи штурмової операції та звільнення захопленого піратами судна. З цими хлопцями краще не жартувати, діючи впевнено, чітко та швидко, вони по декілька разів на день звільняли судно від умовних піратів. Дається взнаки багатий досвід, адже саме цей підрозділ має за своїми плечима декілька місяців роботи в антитерористичній операції НАТО “Активні зусилля”.
 — Зараз ми відпрацювали навчання — підйом абордажної групи на борт захопленого піратами судна, — прокоментував ситуацію командир підрозділу спеціального призначення капітан 3 рангу Володимир Жук. — Це лише один з елементів комбінованого штурму. Визволення судна має відбуватися ще й з води та повітря, але сьогодні ми це не відпрацьовували. Після того, як підрозділ піднімається на борт, він одразу ж розподіляється на декілька груп і починає працювати згідно з окремим завданням, це завдання розробляється раніше, спираючись на розвіддані та проект корабля. Діючи в суднових приміщеннях, абордажна група звільняє полонених та знешкоджує умовних піратів.
 Під час роботи в підрозділі деякі військовослужбовці використовують стрілецьку зброю з глушниками. Річ у тім, що глушник зменшує силу польоту кулі, адже під час пострілу куля може пройти крізь декілька перебірок і завдати пошкоджень навіть своїм. У комбінованій штурмовій операції задіюється також водолазна група, яка має непомітно проникнути на борт корабля і разом з групою вогневої підтримки за допомогою безшумної зброї знешкодити противника на верхній палубі.
 Під час же самої антипіратської операції після того, як бази було знешкоджено, за задумом навчань, у море прорвався корабель з піратами та заручниками на борту. Роль “злодія” дісталася рятувально-буксирному судну “Кременець”. Але до такого розвитку подій військові моряки були готові. Катером “Скадовськ” на перехоплювання судна-порушника було доставлено підрозділ спеціального призначення ВМС ЗС України, який за допомогою абордажних та водолазної груп захопив піратське судно, знешкодив бандитів та звільнив заручників.
 У напрямку медичного забезпечення протягом навчань було проведено цілий комплекс практичних тренувань як з лікарсько-сестринськими бригадами, так і з особовим складом підрозділів, які брали участь у “Сі бризі”. Медичні бригади надавали допомогу в полі, готували “потерпілих” до авіаційного транспортування. Проводили евакуацію умовно хворих з кораблів у морі, надавали допомогу водолазам. В медичному забезпеченні навчань та проведенні медичних тренувань було задіяно більше п’ятнадцяти спеціалістів медичного профілю. Створено дві бригади на кораблях, зокрема на СК “Сокаль” та ВДК “Костянтин Ольшанський”, адже висока вірогідність травматизму може бути саме під час посадки та висадки десанту. Чотири бригади працювали на полігоні “Широкий лан”. А медичне забезпечення водолазних спусків у морі здійснював СК “Сокаль”.
 — Усі заходи та навчання з медичного забезпечення були організовані на високому медичному рівні, — каже начальник лікарсько-профілактичного відділу ВМКЦ КР головний лікар навчань полковник медичної служби Ігор Зарайський. — Багато уваги приділялося інструктажам з охорони військової праці. То, чим займалися військові медики, переважно було пов’язане зі
 спекотною погодою, рослинними факторами на полігоні, через які у бійців виникали незначні дерматичні реакції. Та активна фаза все ж таки додала роботи військовим медикам. Під час відпрацювання завдань у морі на корветі “Тернопіль” отримав травму матрос контрактної служби. Катером з борту корвета “Тернопіль” постраждалого моряка доправили на борт американського фрегата. Вертоліт КА-27 Сакської морської авіаційної бригади ВМС Збройних Сил України, який пілотував майор Олександр Сурайкін, сів на палубу фрегата “Тейлор”, прийняв постраждалого та евакуював його у Севастополь до Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону.
 — Це насамперед довело спроможність представників різних країн спільно долати проблеми та працювати у реальних умовах, — прокоментував випадок контр-адмірал Віктор Носенко. — Евакуацію проведено успішно, загрози життю моряка немає. Подібні ситуації з надання медичної допомоги траплялись під час навчань серії “Сі бриз” і у минулі роки. Причому військові медики надавали допомогу як учасникам навчань, так і цивільним особам.
 На миколаївському полігоні бойової підготовки “Широкий лан” тривали практичні дії берегової фази українсько-американських навчань “Сі бриз-2010”. До складу об’єднаного багатонаціонального батальйону увійшли військовослужбовці трьох країн — України (батальйон морської піхоти Військово-Морських Сил та аеромобільна рота від Сухопутних військ), Молдови та Грузії (по одному піхотному взводу кількістю до 33 осіб). Потрібно зазначити, що “чорні берети” національних ВМС заздалегідь розпочали підготовку до міжнародних навчань. У систему підготовки елітного підрозділу входив цілий спектр виконання різноманітних та важливих завдань.
 Офіційне відкриття міжнародних багатонаціональних навчань “Сі бриз-2010” на Широколанівському полігоні бойової підготовки додало значного оптимізму всім учасникам. Кожного дня кипіла робота в тренувальних блоках та на навчальних місцях, де проводилися тренування багатонаціонального батальйону морської піхоти (МП), яким командує підполковник Андрій Андрей. Тактико-спеціальні заняття з несення чергування на блокпостах, з організації патрулювання місцевості, з охорони транспортування гуманітарних вантажів, із захисту та супроводження конвоїв з мирним населенням, а також заняття зі стрілецькою зброєю щільним графіком наповнили будні військовослужбовців у чорних беретах та їхніх іноземних колег.
 Окремим параграфом потрібно виділити навчальні заняття з виконанням навчальних стрільб із стрілецької зброї багатонаціонального батальйону. Українські морські піхотинці показали свою високу майстерність у стрільбі з автомата Калашникова АКС-74, снайперської гвинтівки Драгунова СВД, ручного протитанкового гранатомета РПГ-7 та з кулемета Калашникова ПКМ. На території вогневого містечка діями наших військових керував командир 2-ї роти морської піхоти капітан Олег Савінов. Кулі, які “пускали” в повітря “чорні берети”, наскрізь зносили і ростові фігури, і кулеметні обслуги.
 …Лунає вогневий удар. Українські та іноземні військовослужбовці повертають свої обличчя в бік, де відбувся чийсь постріл. А там, виявляється, зовсім неподалік, мінометна батарея окремого батальйону морської піхоти відпрацьовує тактичне навчання з виконанням бойової вправи зі стрільби з мінометів. Вогневий взвод на своїх вогневих позиціях, чотири бойових розрахунки за командою стрімко, головне — без метушні, займають свої штатні місця. Командир мінометної батареї капітан Олександр Москаленко з контрольно-спостережного пункту віддає наказ на пошук орієнтирів (які він вже назначив) для знищення цілі командиру 1-го мінометного взводу — старшому офіцеру батареї старшому лейтенанту Олегу Кандаурову. Наказ від командира, у заздалегідь підготовленому окопі, приймає через радіостанцію радіотелефоніст відділення розвідки мінометної батареї матрос контрактної служби Олена Соловйова. “Бойовий наказ” на знищення цілі гучно дублюється. Цього тільки й чекали воїни-мінометники. За декілька секунд вони “кидають” міну в ствол 120-міліметрового міномета та відходять у прикриття. Не пройшло й миті — знову вогневий удар. Як повідомив командир міномета третього розрахунку старший сержант Сергій Назаров, максимальна дальність польоту міни — 7100 метрів, а мінімальна — 4500 метрів.
 Треба віддати належне командуванню батальйону морської піхоти в їхньому прагматизмі та ставленні до виконання “сі бризівських” завдань. Перш за все, це грамотна постановка завдань на навчальний день. Все зроблено таким чином, щоб кожен воїн, незалежно чи це українець, чи іноземець, був повністю задіяний в насиченій програмі бойової підготовки. По-друге, створені всі умови для повноцінної підготовки до “боротьби з терористами”: зброя, боєприпаси, пальне, бойові машини, гвинтокрили та багато інших невід’ємних елементів до послуг особового складу “багатонаціоналки”. По-третє, пристойні умови проживання в наметовому таборі, банно-пральне, лазневе забезпечення та
 смачна їжа в їдальні настільки піднімають і збуджують “бойовий потенціал” та “польовий вишкіл” військовослужбовців, що їхня бойова готовність перевищує “планові” сто відсотків.
 …Пекуче сонце зовсім не перешкоджало морським піхотинцям десантно-штурмової роти (ДШР), розвідувального взводу Центру військ берегової оборони, десантникам миколаївської окремої аеромобільної бригади здійснювати стрибки з парашутом з вертольота МІ-8 армійської авіації Сухопутних військ, з літака АН-26 та з транспортного літака SЕ-160 ЗC Федеративної Республіки Німеччина. Чи це вісімсот метрів, чи шістсот метрів, чи чотириста метрів. Немає суттєвої різниці у відстані. Все одно це “легка здобич” для відважних “парашутних” воїнів. Тим паче, що внизу, на землі, першу кваліфіковану медичну допомогу, в разі виникнення екстрених ситуацій, завжди готова надати санітарний інструктор ДШР батальйону морської піхоти молодший сержант контрактної служби Юлія Мединська.
 Ось у безхмарному небі, нарешті, з’являється “повітряна машина”. Група забезпечення десантування неспокійно, по-професійному заворушилася по полю. Керівник майданчика десантування штурман Сакської морської авіаційної бригади національного флоту майор Олександр Додух через радіостанцію зв’язується з командиром екіпажу та дає дозвіл на стрибки. Добряче придивившись, можна помітити, як відкривається ілюмінатор та один за одним “воїни неба” поглинаються повітряною масою та стрімко летять вниз. Першим на широколанівський степ “наступає” снайпер 1-го десантно-штурмового відділення ДШР старший матрос Олександр Морілов.
 Не проходить і дня без того, щоб на пісках Тендрівської коси не відбивалися сліди взуття українських військовослужбовців. Там проводиться повітряно-десантна підготовка для обох рот морської піхоти. Посадка та висадка особового складу з вертольотів МІ-8 “посадочним” способом вже стали звичним явищем у буднях “чорних беретів”.
 Планова підготовка до кульмінації “Сі бриз-2010” завершилася. Що ж, розпочинаємо “антипіратську операцію”. Великий десантний корабель “Костянтин Ольшанський” і середній десантний корабель “Кіровоград” прийняли на борт підрозділи морської піхоти, які здійснили марш з польового табору на полігоні “Широкий лан” до Практичної гавані в Одесу. Там їх катерами “Сміла” і “Нова Каховка” доставили на борт “десантників”.
 …Ранок. Сонце. На морі стоїть штиль. У твіндеку “Кіровограда” панує неймовірна тиша. Зрідка чути останні настанови, останні розпорядження командира 1-ї роти морської піхоти капітана Максима Муханова. Командир знає, що його особовий склад готовий повністю, але “батьківські поради” змушують “чорних беретів” насторожитись, приготуватись до “бою”, що, звичайно, дуже важливо для підняття бойового духу. Тим часом на “Костянтині Ольшанському” діями десанту командує командир амфібійної операції — начальник штабу багатонаціонального батальйону морської піхоти майор Андрій Гнатов. Водії бронетранспортерів
 БТР-80 ще раз перевіряють справність та готовність своїх “конячок” до висаджування на тендрівський берег. По очах морпіхів видно, що піратам буде непереливки.
 Перший БТР виходить “на плав” з корабельного твіндеку, водночас на другому місці висадки перший морський піхотинець стрибає з жерла десантного катера “Сватове” (з “Кіровограда” катер доставив 1-шу роту морської піхоти на острів). Тим часом з двох гелікоптерів МІ-8 армійської авіації Сухопутних військ ЗС України на піщану землю висаджується грузинський та молдовський піхотні взводи. Відповідно до плану антипіратської операції особовий склад капітана Максима Муханова захопив ділянку території на західному узбережжі острова, а бійці 2-ї роти морської піхоти, якою командує капітан Олег Савінов, — північне узбережжя. На березі піратів не виявлено. За командою заступника командира роти старшого лейтенанта Максима Єршова воїни захоплюють перший об’єкт атаки — пагорб на острові. Слід зазначити, що цей район нападу долався по болотяній місцевості, яка “оточила” пагорб. Наверху на “чорних беретів” чекали пірати, тому часу на роздуми взагалі не було. Відділення другого взводу 2-ї роти морської піхоти на чолі з головним сержантом взводу старшим сержантом Артуром Акоповим, коли попали в “болотяну” засідку, зовсім не згнітились, а навпаки цей екстрім додав шаленого “жару” у виконанні бойового завдання. У результаті вороги були знешкоджені досить швидко, причому на високому професійному рівні.
 “Сталеві” хлопці командира взводу 2-ї роти морської піхоти старшого лейтенанта Андрія Шепченка зайняли позицію 800 метрів південніше пагорба та тримали оборону. А в західній частині острова морські піхотинці впевнено просувалися по безлюдній місцевості. Попереду рухалася група розвідників, яка прочісувала територію. Заступник командира 1-ї роти морської піхоти старший лейтенант Олексій Переверзєв постійно на зв’язку. Приймає через радіостанцію вказівки керівника операції майора Андрія Гнатова. Поки піратів не виявлено. На допомогу морпіхам, піднімаючи пил з дороги, примчалися бронетранспортери з об’єднаною багатонаціональною ротою на борту. Далі, за сценарієм, вояки перевірили поодинокі напівзруйновані будинки на наявність піратських угруповань. Дії підрозділів були чіткими, злагодженими та майстерними. У цей час тільки табуни комарів та пекуче сонце добряче дошкуляли пересуванню десанту. За задумом, всі підрозділи багатонаціонального з’єднання мали здавлювати і витісняти незаконні збройні формування в район тендрівського маяка. Так і сталося. Пірати були повністю знешкоджені.




Версія для друку

Для додавання коментарів, будь ласка, авторизуйтесь.

Логін:
Пароль:
Якщо Ви ще не зареєстровані, пройдіть миттєву реєстрацію
Архів