Видається з січня 2003

5 липня 2012 р.
      
В Україні впровадять європейський підхід до встановлення цін на ліки               Влада Лівії оголосила про введення у країні надзвичайного стану               РФ не схвалює прийняту в ООН резолюцію по Абхазії і Південної Осетії               У червні Крим відвідали близько 1,3 млн осіб               Австралійські патрульні кораблі врятували понад 160 біженців               На Закарпатті впав літак Держприкордонслужби, загинуло троє осіб               

Журнал "Морська держава"

Володимир БЕЗКОРОВАЙНИЙ,
 віце-адмірал, радник міністра оборони України

 Напружена ситуація в Криму, переговорний процес щодо Чорноморського флоту забирали і сили і час особового складу ВМС України. Бути осторонь дипломатичних зусиль керівництва держави штаб ВМС України не міг, оскільки саме на нього було покладено обов’язок щодо підготовки інформаційних документів. Мабуть, на той час ніхто інший цю роботу виконати не міг.
 Переговори так і не дозволили істотно просунутися у вирішенні проблеми флоту, розподілу кораблів і практичного використання інфраструктури. Це, звичайно, створювало певні труднощі для розбудови українських Військово-Морських Сил. Але, незважаючи на всі перешкоди та відсутність необхідних коштів, ВМС продовжували поповнюватися новими підрозділами, крок за кроком просуваючись на шляху свого становлення. В Одеському та Миколаївському гідрографічних районах, які ввійшли у березні 1994 року до складу ВМС, знову запрацювали маяки, радіонавігаційні станції, інше гідрографічне обладнання, раніше виведене з ладу. Командування докладало всіх зусиль, щоб кораблі плавали, але бракувало палива й коштів на підтримку кораблів у строю.
 Важливою для організації міжнародного співробітництва ВМС України стала зустріч командування українських Військово-Морських Сил із заступником головнокомандувача Союзних Збройних Сил НАТО у Південній Європі генералом Антоніо Мілані. Часто можна чути, що наші кроки були націлені на вступ до НАТО. Правильніше було б оцінити нашу позицію як відхід від протистояння. Відверто вороже ставлення до нас з боку московських політиків між тим і не залишало нам вибору.
 Участь українського флоту у святкуванні
 50-річчя Нормандської операції стала можливою завдяки активності нашого посольства у Франції, яке очолював видатний український дипломат Юрій Миколайович Кочубей.
 Підготовка до тривалого й дальнього походу потребувала величезних зусиль. Оскільки корабель йшов у Францію репрезентувати нову європейську державу — Україну, вся країна його і збирала. Завдяки допомозі шефів корабель і команда були приведені у зразковий стан і забезпечені всім необхідним для представницьких цілей за кордоном. Командиром походу був призначений капітан 1 рангу Ю. Шалит, також було скомплектовано похідний штаб. На корабель взяли оркестр ВМС України з групою солістів флотської самодіяльності, що виявилося дуже вдалим рішенням. Кораблі половини світу були гостями цього свята, і багато хто з них, відвідавши наш корабель вперше, дізналися, що є в Європі така держава Україна. За оцінкою посольства, ми вперше так масштабно репрезентували незалежну Україну.
 26 червня “Гетьман Сагайдачний” вийшов із Севастополя, взявши курс на Босфор. Ті люди, що залишилися на березі, хвилювалися не менше, ніж екіпаж, адже це був перший дальній похід молодих Військово-Морських Сил України. Я розумів, що найменша наша невдача, в умовах жорсткої зовнішньої і внутрішньополітичної боротьби, перетвориться у зброю проти України не тільки за кордоном, але і в самій Україні. У штабі щодня уважно вивчали всю інформацію, що надходила, про похід. Хвилювання офіцерів штабу було зрозумілим — це був перший серйозний іспит на зрілість кожного управління і фахівця, успіх походу буде оцінкою зрілості й дозволить говорити на рівних.
 Кожен вихід у море ми повинні були використати по максимуму, тому у ВМС України не було просто походів із візитами, правилом життя стало напружене бойове навчання. Розбудовуючи флот в умовах тотального дефіциту, нам доводилося шукати кожну тонну палива, використовувати будь-яку можливість для виходів кораблів у море. Флот, перебуваючи на базі, повинен готуватися до наступного походу. Але, якщо таких походів не передбачається, він деградує. У нас на очах розвалювався Чорноморський флот колишнього СРСР, політизуючись, він припинив бойову підготовку і походи. Я прагнув максимально використовувати будь-яку можливість, щоб вивести кораблі в море, попрацювати і навчити в першу чергу офіцерів штабів і командирів кораблів. Краще навчання для моряка — це рішення завдань у морі. Завданням офіцерського складу було навчання рядового складу і його підготовка до подальшої служби за контрактом. Як правило, після повернення кораблів з дальніх походів 30 — 40% матросів призначалися на старшинські посади, в інші екіпажі.
 Екіпаж “Гетьмана Сагайдачного” — флагмана українського флоту — найбільш часто залучався до участі в різних навчаннях, у тому числі й міжнародних, був найбільш відпрацьований і тому став школою, де кувалися кадри для всіх кораблів. Плавання стало доброю школою вдосконалення практичних навичок щодо використання техніки і зброї, слугувало справі згуртування колективу. Багато з того, що треба було зробити “Гетьману Сагайдачному”, у майбутньому поході робилося вперше в історії ВМС України: це і форсування проток Босфор і Дарданелли, Мармурового та Егейського морів, і вихід в Атлантику, і плавання по Сені.
 Командним пунктом ВМС України відстежувалася кожна пройдена в морі миля. На четверту добу походу на корабель було надіслано телеграму з наказом командувача про присвоєння чергових військових звань: старший лейтенант — командиру бойової частини зв’язку Валерію Жижері і капітан-лейтенант — офіцеру електромеханічної бойової частини Андрію Панкеєву. Обидва офіцери, зразково виконуючи свої службові обов’язки, зарекомендували себе справжніми професіоналами: корабель мав безперервний зв’язок з берегом і заданий хід. Для моряка немає більшої честі, ніж отримати військове звання в морі. У своїх повідомленнях керівник походу відзначав як кращу роботу особового складу електромеханічної бойової частини та її командира капітан-лейтенанта Андрія Рудяка, а також вахтового офіцера старшого лейтенанта Андрія Коваленка і боцмана корабля старшого мічмана Василя Вандича.
 Флоти середземноморських країн виявили підвищений інтерес до бойового корабля України. Нас вражав той факт, що світова громадськість краще розуміла історичну значущість події, ніж це було на Батьківщині. Протягом останніх двох діб плавання в Середземному морі “Гетьмана Сагайдачного” супроводжували чотири італійських військових кораблі і французький фрегат “Командан Дюквін”, який ніс дозорну службу в Іонічному морі. Увійшовши в радіозв’язок з нашим кораблем, командир корабля висловив задоволення з приводу зустрічі у водах Середземного моря з українським кораблем, який прямує до Франції з місією доброї волі. За доброю морською традицією, командир фрегата “Командан Дюквін” побажав українським морякам щасливого плавання.
 Ми не володіємо історичними документами, що підтверджують плавання моряків Київської Русі й Запорізької Січі в західній півкулі нашої планети, та вважаємо, що саме “Гетьману Сагайдачному” під командуванням капітана 3 рангу Сергія Настенка випала ця історична честь опинитися тут під прапором України першим. 13 липня після перетинання нульового меридіана корабель увійшов у море Альборан, попереду були Гібралтар і Атлантика.
 Походи у Францію, Італію, Абу-Дабі і в США підтвердили, що в Україні є командири кораблів, якими країна може пишатися. Сергій Настенко розумів, що командирське щастя приховано у професійній підготовці і злагодженості всього екіпажу, кожного її члена, тому вимогу командувача ВМС України “Кожну хвилину в морі — бойовому навчанню” він втілював у життя фактично в кожному поході. Не був винятком і похід до Руана. Злагодженість бойових розрахунків за всіма видами оборони була особистою турботою командира протягом всього походу. Такі фахівці, як офіцер РТС капітан-лейтенант Сергій Татарченко, старшина команди гідроакустиків мічман Андрій Петров, гідроакустик матрос Роман Білоусов, командир мінно-торпедної бойової частини капітан-лейтенант Ігор Терьохін на майбутніх спільних навчаннях з французами покажуть ВМС України з найкращого боку, чим заслужать високу оцінку від наших закордонних колег.
 Залишивши за кормою 3900 миль і шестигодинний перехід по Сені, “Гетьман Сагайдачний” пришвартувався біля причалу французького міста Руан, поряд з французьким вертольотоносцем “Жанна д’Арк”. Сюди для участі у святі “Армада Свободи” на честь 50-річчя висадки десанту союзницьких військ у Нормандії прибули десятки військових кораблів і вітрильних суден з усього світу. Поряд з українським кораблем майоріли прапори розцвічування на кораблі-господарі — французькому вертольотоносці, російському есмінці Балтійського флоту, польському вітрильному фрегаті, чотирищогловому вітрильнику з Чилі, на мексиканських, грецьких, іспанських, ірландських, бельгійських кораблях. Особливо приємно було спостерігати серед гостей козацьку чайку із Запоріжжя, команда якої була з “оселедцями” і в шароварах, а оздоблення їхнього корабля було витримано в історичному дусі.
 Програма перебування була вкрай насиченою і розписана буквально по хвилинах, десятки візитів, офіційних і неофіційних прийомів і зустрічей, серед яких відвідування флагмана французького флоту і зустріч з мером Руана паном П’єром Готьє. Усі заходи були вкрай важливими, оскільки інтерес до України виявився підвищеним. Військові моряки й політична еліта Франції добре знали й розуміли, які нелегкі часи переживала Україна і її Військово-Морські Сили. Хвилюючим для українських моряків було спільне з представниками вертольотоносця “Жанна д’Арк” урочисте покладання квітів до пам’ятника Жанни д’Арк. Під сумну мелодію скорботи і пам’яті французів про свою героїню, яка показала, як треба любити свій народ і як боротися за свою незалежність, військові моряки двох країн поклали вінки з живих квітів до підніжжя пам’ятника. Коли було покладено квіти і відіграли національні гімни України та Французької Республіки, посол України Юрій Кочубей піднявся до пам’ятника і з майстерністю, що вразила всіх присутніх, декламував вірші, присвячені Жанні д’Арк французькою мовою. Захід закінчився проходженням урочистим маршем підрозділів Почесної варти Франції та України.
 На цьому контакти з французькими колегами не закінчилися. Була прийнята дуже насичена культурна програма для нашого оркестру і солістів, а також домовленість про проведення спільного навчання із застосуванням вертольотів. Офіцерами були вивчені особливості управління літальними апаратами на обох кораблях і команди на французькому кораблі. Завершилася підготовка проведенням польотів і посадок французького вертольота на наш корабель, а нашого — на вертольотоносець “Жанна д’Арк”. На тлі свята, що проходило, ці тренування сприймалися як атракціони. Можливо, так воно й було, адже ми були абсолютно впевнені в наших льотчиках, у дотриманні ними всіх необхідних заходів безпеки. Так, ми прагнули продемонструвати їхню майстерність з метою ще й ще раз звернути увагу гостей свята на прапор України.
 Святкування 50-річчя десантної операції союзників викликало величезний інтерес у всьому світі. Руан буквально був заполонений туристами. Та й самі французи з’їхалися з усієї країни, щоб побувати на урочистостях, оглянути вітрильники та військові кораблі. Руан не відноситься до числа найбільших міст Франції, але його географічне положення та особливо його історія приваблюють туристів з усього світу. Багатокілометрова міська набережна Сени, що виглядала нескінченною людською річкою, здавалося, зібрала всю Францію, такий розмах і популярність мало свято “Армада Свободи”.
 Морякам ВМС України було особливо приємно почути, коли мер Руана зазначив, що французький вертольотоносець, чилійський вітрильник і український фрегат “Гетьман Сагайдачний” — найбільш популярні кораблі свята. Український корабель відвідали понад 10 000 осіб. Секрет такої популярності пояснив американець французького походження капітан 2 рангу запасу Клаудін Лепенді, який 27 років прослужив у морській авіації ВМС США: “На борту українського фрегата я був приємно вражений тією відкритістю та доброзичливістю, з якою військові моряки зустрічають гостей. Такої гостинності на святі не було ніде”. Він назвав фрегат “Гетьман Сагайдачний” найкрасивішим військовим кораблем на урочистостях у Руані.
 Але набережна Сени притягувала людей і цікавими музейними експозиціями, і незліченною кількістю сувенірів з емблемою “Армади Свободи”, і безліччю кафе, ресторанів і концертних майданчиків. Набережна навпроти нашого корабля щодня на 3 — 4 години теж перетворювалася на концертний майданчик. Жодних лавок там не було, тому багато сотень слухачів розміщувалися прямо на землі і слухали музику й пісні України, яка була їм мало знайомою, але дуже сподобалася. Впродовж кількох кілометрів берег річки Сена став центром міжнародного спілкування всієї планети. На Соборній площі Руана відбулася вистава американського танцю, фестиваль “Армія джазу”. Увечері відкриття свята було відзначено грандіозним салютом над Сеною. Три дні проводився футбольний турнір між екіпажами кораблів. Наша команда посіла 6-те місце серед 48 команд, що брали участь у змаганні.
 Усі свята колись закінчуються. Після короткого прийому у мера Гавра пана Жаке, який привітав присутніх офіцерів з успішним завершенням свята, відбулося спільне урочисте покладання квітів до пам’ятника жертвам Першої світової війни на центральній площі міста. У призначений час знявся зі швартових і фрегат “Гетьман Сагайдачний”. По обох берегах Сени, від Руана до Гавра, тисячі людей вітали кораблі з 30 країн світу, які поверталися додому.
 Після участі у святі “Армада Свободи”, перед тим, як взяти курс до рідних берегів, екіпажі флагмана Військово-Морських Сил України — фрегата “Гетьман Сагайдачний” і французького вертольотоносця “Жанна д’Арк” провели раніше ретельно підготовлене спільне навчання, у ході якого були відпрацьовані питання керування силами під час спільного плавання, підтримання стійкого зв’язку, злагодженості дій екіпажів вертольотів двох кораблів. Проведене навчання мало важливе значення для налагодження практичної взаємодії ВМС України та ВМС Франції.
 7 серпня 1994 року перший в історії відродженого українського флоту дальній похід фрегата “Гетьман Сагайдачний” було успішно завершено та було покладено початок новому етапу в становленні і розвитку ВМС України. Екіпаж під командуванням капітана 3 рангу Сергія Настенка з честю продемонстрував Франції і всьому світу, що є така держава Україна, яка успішно розбудовує свої Військово-Морські Сили.



Версія для друку

Для додавання коментарів, будь ласка, авторизуйтесь.

Логін:
Пароль:
Якщо Ви ще не зареєстровані, пройдіть миттєву реєстрацію
Топ теми
25 червня
СОЦІАЛЬНІ ІНІЦІАТИВИ — ЯК ІНВЕСТИЦІЇ У СУСПІЛЬСТВО...
источник:

22 червня
З КОРАБЛЯ — ЗА РУМПЕЛЬ ЯХТИ...
источник:

8 червня
УКАЗ...
источник:

8 червня
ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ...
источник:

Архів